Де спочивають "київські автокефалісти", або від Долі не втечеш.

"Отче, мені б хотілось, щоб кожна конфесія доглядала за своїми священичими похованнями.  Тут вийшла дуже цікава книжечка про представників духовенства, що поховані на Лук'янівському цвинтарі. Я водив сюди ченців з Михайлівського Золотоверхого монастиря - вони вже облаштували декілька поховань священиків з Михайлівського... А з Автокефальної  Церкви (УАПЦ) - мені порекомендували звернутися до вас." - такими словами зустрів мене на порозі Лук'янівського меморіального цвинтаря м. Києва  директор Центру фольклору та етнографії Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри фольклористики Олексій Доля.

З цікавістю перегортаємо сторінки новенької книжки Т.В.Кальченко ”Лукьяновский некрополь духовенства”  в якій на основі  архівних матеріалів,  та натурних досліджень Лук'янівського некрополю зібрані дані про поховання представників духовенства на цьому цвинтарі. 

Відкриваємо главу про   УАПЦ. Першим у списку є священик Борис Андрієвський.

Після нетривалих пошуків на 13-й ділянці знаходимо могилку священика. Поховання занедбано, але за табличкою та хрестом хтось доглядає.

На мапі Києва 1947 року можна визначити місця знаходження помешкання о. Бориса Андрієвського та інших священиків УАПЦ, що поховані на цвинтарі.

Парафія Різдва Пресв. Богородиці УАПЦ існує до наших днів. А от храм, в якому служив о. Борис був знищений у 1966 році.

Зараз на місці спаленої церкви відбудовано новий храм.

Другим у нашому списку є о. протодиякон Воскресенського собору м. Харкова, Микита Яровий

Після майже півгодинних пошуків знаходимо його занедбану безіменну могилу.

Третім відшукуємо поховання-кенотаф (символічну могилу) видатного українського етнографа та єпископа УАПЦ розстріляного в 1938 році Марка Грушевського.

До речі, нещодавно в Книгарні "Є" відбулася презентація його книжки "Дитина у звичаях та віруваннях українського народу"

На ділянці ймовірно похована його дружина п. Марія Грушевська та донька Тамара, що померла на початку 90-х років ХХ ст. Могилка більш-меньш доглянута спадкоємцями видатного українця.

Після прогулянки Лук'янівським цвинтарем якось болісно стає за свою недолугість, за патріотичну Автокефальну Церкву...

Дякую Божому проведінню за те, що існують ще небайдужі люди в Україні! Дякую долі, що звела мене з одним із них, - з паном  Олексієм Долею!

Мабуть прийшов час виправляти помилки та переходити до класу Небайдужих. А поки що ...  Поки лише можна погодитись з великим англійським есеїстом та політичним діячем 18 ст. Джозефом Еддисоном та його

во істину справедливим  висловлюванням: "По цвинтарям, могильним плитам та эпітафіям можно судити про нацїю, її невігластво або шляхетність". 

Свящ. Максим Стрихар.
фото Religious Tourism

Riligious Tourism дякує усім небайдужим! Спільними зусиллями ми оновили  та освятили поховання священиків УАПЦ.