До Святого Миколая. Храм і священик на війні.

Photo: fr. Maksym Strykhar

Село Троїцьке, Попаснянського району, Луганської області перебувє під постійним вогнем російських військ та колаборантів з окупованої частини Луганщини.  Особливо дісталося  населеному пункту та  Свято-Троїцькій церкві  під час боїв за Дебальцево.

Місця боїв. Photo by fr. Maksym Strykhar

До початку  Російського військового вторгнення у селі мешкало понад півтори тисячі осіб. На сьогодняшній день - близько трохсот. 

Photo by fr. Maksym Strykhar

В селі знищені лінії електропередач,  частина будинків та торговельних закладів. Відновлюванні роботи - не плануються, бо обстріли тривають.

Photo: moskal.in.ua

З лютого 2015 року російські бойовики почали майже безперервно гатити по селу з систем залпового вогню БМ-21 "Град". Саме під час цих проявів братньої любові, реактивні снаряди влучили у Троїцьку церкву.

Photo by fr. Maksym Strykhar

Наша група вперше приїхала до села у середині жовтня 2017 року. На жаль, поспілкуватися з парафіяльним священиком не висточало часу.

У друге ми приїхали в Троїцьке  вже  у грудні з дарунками до свята св. Миколая для дітей та дорослих мешканців села.  Активних боїв не було. 

                                                                                                               о. Миколай. Photo by fr. Maksym Strykhar


Батюшку знайшли. Священик, о. Миколай,  симпатична така людина з живими очима та сивою бородою, років трохи за шістьдесят, розповів нам про храм, священече служіння у "сірій зоні" та неймовірні знамення-попередження  від ікон напередодні обстрілів.

Йдемо до храму.

Десь, за декілька кілометрів від села, час від часу чути хлопки вибухів та подинокі кулеметні черги.

Photo by fr. Maksym Strykhar

Вулиці - пусті. Лише інколи проїжджають старенькі автівки.  На подвір'ї магазину дядьки п'ють пиво та, чистою українською мовою,  розмовляють "за життя". 

Photo by fr. Maksym Strykhar

Підійшли до храму.  Двері зачинині. Збоку від входу, на облупленій стіні новенька табличка де  вказана назву храму,  його конфесійна приналежність та час зведення. 

Церковна громада перебуває в Троїцькому благочинні, Старобєльської єпархії УПЦ МП.

Photo by fr. Maksym Strykhar

- То військові допомогли  табличку зробити. Дякуємо їм, а стару табличку розбило, ми її зберігли. Вона у храмі лежить.  А брат мій рідний, -  загинув... Війна, що поробиш.... 

- позіхає священик.

Photo by fr. Maksym Strykhar

- Я тут до війни у церкві дияконом був. Я місцевий. Потім всі батюшки розїхалися: людей нема, за що їм жити? А я попросився, щоб мене висвятили на священика. зараз потрошки вчуся служити.


З часу руйнації пам'ятки на початку 2015 року вже минуло трохи часу, але відновлюванні, або хоча б якісь  консерваційні роботи й не думали починатися.


Причину затримки пояснює батюшка:






Біля старої церкви, ще до війни, звели маленьку церковцю (парафіян майже нема). Її
також пошкодили "гради": вибило шмат стіни та пробило дах.  На маленьку церковцю сил вистачило.  Відремонтували.

Photo by fr. Maksym Strykhar

Троїцька церква та  "тепла церковця".

Photo by fr. Maksym Strykhar

За інформацією з Попаснянської РДА, будівельні матеріали на  ремонт великого храму бачили на церковному подвірї ще до обстрілів. Після попадання у храм реактивних снарядів "всьо накоплєноє нєльогкім трудом" кудись зникло. 

Виявилось, хозяйновитий священик з помічниками занесли усе до храму: щоби не псувалося.

                                                                                      Photo by fr. Maksym Strykhar



Заходимо до храму. Дах пробито в декількох місцях, шибки вибито, приміщенням гуляє вітер.

                                                                                          Photo by fr. Maksym Strykhar

Церковна споруда, навіть після руйнації "градами" - вражає. Храм оргомєзнійший, побудований ще у 1840 році з блоків пісковику.  Хрестоподібний у плані. З двоскатним дахом, величезними вікнами прикрашеними карнизами-арками. 

                                                             Photo by fr. Maksym Strykhar

Розписи на стінах - не збереглися. За місцевим переданням, церкву споруджували 27 років.

                                                                Photo by fr. Maksym Strykhar

Ймовірно, колись храм мав одну масивну центральну баню та дзвіницю перед притвором.

Photo by fr. Maksym Strykhar

З якихось причин церкву не було включено до реєстру пам'яток архітектури України. Тож вона є такою, що не перебуває під опікою держави.

Photo by fr. Maksym Strykhar

У відкритих джерелах "всесвітньої павутини" інформацію з історії створення та функціонування  Свято-Троїцькій церкві ми  знайти не змогли. 

Photo by fr. Maksym Strykhar


Пристіл та більшість ікон, за словами о. Миколая, від обстрілів не постраждали, а от у напристольне євангеліє та деякі образи осколки влучили.

Photo by fr. Maksym Strykhar

Photo by fr. Maksym Strykhar

Photo by fr. Maksym Strykhar

Photo by fr. Maksym Strykhar

Photo by fr. Maksym Strykhar

Виходимо з храму. Йдемо до нової церкви. Заходимо в маленьке, чистеньке приміщення з безліччю ікон на стінах,

Photo by fr. Maksym Strykhar



 мініатюрним іконостасом та вівтарем.

Photo by fr. Maksym Strykhar


Отець Миколай продовжує розповідь:

Важке життя священика, особливо у час війни. Не легка доля й храму. Але саме не легкі часи спонукають людину робити швидкий вибір: з ким вона, з світом цим, чи з миром горнім.

Саме у такий період відступає все другорядне. Зникають цековно-політичні розділення. Залишається лише Господь з Його теплом та всеохоплюючою любов'ю  та святістю, що воплочується у вірних Йому, як правило, не помітних широкому загалу людях.

Photo by fr. Maksym Strykhar

fr. Maksym Strykhar. Religious Tourism

Адреса Свято-Троїцької церкви: 

с. Троїцьке, 93354, вул. Оборонна 1- а
Свято-Троїцький храм
Настоятель:
Іерей Миколай Кара